РЕАЛІЗАЦІЯ ПРИНЦИПУ НАСТУПНОСТІ ТА ПОСЛІДОВНОСТІ МІЖ ДОШКІЛЬНОЮ ТА ЗАГАЛЬНООСВІТНЬОЮ ЛАНКАМИ ОСВІТИ

Дідик Анастасія Миколаївна,

заступник директора школи

з навчально – виховної роботи 

загальноосвітньої школи І – ІІ ступенів

с. Зелене Петрівського району

Кіровоградської області

РЕАЛІЗАЦІЯ ПРИНЦИПУ НАСТУПНОСТІ ТА ПОСЛІДОВНОСТІ МІЖ ДОШКІЛЬНОЮ ТА ЗАГАЛЬНООСВІТНЬОЮ  ЛАНКАМИ ОСВІТИ

Школа не повинна вносити різкого перелому в життя дитини. Нехай, ставши учнем, дитина продовжує робити сьогодні те, що робила вчора. Нехай нове з'являється в її житті поступово і не збентежує лавиною переживань.

В.О. Сухомлинський

Однією з актуальних проблем розвитку українського суспільства є побудова  системи безперервної освіти. Вона зумовлена необхідністю створення умов для переходу дитини з дитячого садка в школу, який  є важливим етапом її життя та  пов'язаний не лише зі зміною середовища  розвитку, а й із відповідними процесами самоусвідомлення, із зіткненням із новими проблемами, відкриттям у собі нових можливостей тощо. Усе це можливе за дотримання принципу наступності дошкільної та початкової освіти, про який йде мова в Законі «Про освіту» та Законі «Про дошкільну освіту».                                       «Дошкільний вік і молодший шкільний вік визначають майбутнє людини». Ці слова видатного педагога В.О.Сухомлинського підкреслюють важливе значення підготовки дитини до навчання в школі. Тому, щоб забезпечити безперервність освітнього процесу та  досягти високої якості освіти, важливо створити сприятливі умови для переходу дітей від однієї освітньої ланки до іншої. З цією метою необхідно налагодити тісну взаємодію дошкільних та загальноосвітніх навчальних закладів. У Базовому компоненті дошкільної освіти та Державному стандарті початкової загальної освіти визнається пріоритетність компетентнісного підходу до розв’язання основних завдань дошкільної та початкової ланок освіти. Ці документи покликані забезпечити поетапне становлення дитячої особистості, її фізичний, пізнавальний, соціальний, естетичний розвиток, набуття нею певного практичного досвіду, необхідного для використання у майбутньому житті. Дитина, яка вміє і хоче пізнавати світ, не прагне до готових рішень і моделей поведінки, а хоче відкривати його самостійно: на дотик, смак і запах; такий малюк воліє роздивитись усі кольори яскравого світу, почути всі його звуки й мелодії.                                                                                                     Головною умовою забезпечення наступності у вихованні і навчанні є спрямованість педагогічного процесу дошкільного навчального закладу і початкової школи на всебічний розвиток особистості дитини. З огляду на це необхідний зв'язок програм, методів і форм навчання в дошкільному навчальному закладі та початковій школі. Елементи навчальної діяльності, що формуються в процесі навчання на заняттях у дошкільних закладах, забезпечують успішність навчання в школі. А шкільне навчання має забезпечити взаємозв'язок, розширення, поглиблення й удосконалення отриманих у дитячому садку знань, умінь і навичок. Зі вступом до школи життя дитини координально змінюється: вона потрапляє у незнайоме середовище, у якому має інакше поводитись, будувати стосунки з новими для неї людьми. Усі етапи розвитку дитини є цінними. А який успіх дитина досягне у навчанні залежить саме від того, чи вона готова до змін. За визначенням Д.Б. Ельконіна, дошкільний і молодший шкільний вік – це один період розвитку, що називається «дитинство». Вихователь і вчитель початкових класів також мають багато спільного, тому у них спільне родове ім`я – педагог.                                                                                                                              Для забезпечення наступності між двома ланками освіти педагоги нашого закладу вважають за необхідне і важливе  встановлення зв’язків між цілями та завданнями виховання, розвитку і навчання, оскільки «…школа не повинна вносити різкий перелам у життя дітей. Хай, ставши учнем, дитина продовжує робити сьогодні те, що робила вчора. Нехай нове з’являється у її житті поступово й не приголомшує лавиною вражень».                             Отже, цілі дошкільного закладу спрямовані на загальний розвиток та підготовку дитини до навчання в школі. Початкова школа на цій основі має більш конкретні і об’ємні цілі – розвиток особистості, освітні результати, здатність до самовираження, виховання ціннісного ставлення.

На сучасному розвитку освітнього середовища завданнями співпраці ДНЗ і ЗНЗ є:

ü       створення психолого-педагогічних умов, що забезпечують сприятливий перебіг процесу адаптації першокласників до шкільного навчання (природність переходу з дитячого саду в школу);

ü       поліпшення підготовки до навчання в школі 5-6 річних дітей;

ü       поглиблення інтересу до життя в школі;

ü       надання допомоги сім'ї в новій ситуації, що виникає при підготовці до навчання в школі і при вступі дитини до школи.

Форми здійснення наступності ДНЗ і школи

          Форми здійснення наступності можуть бути різноманітними і їх вибір обумовлений ступенем взаємозв'язку, стилем, змістом взаємин освітніх установ. Зазвичай на початку навчального року педагогами складається єдиний спільний план, метою якого і є конкретизація роботи за трьома основними напрямками:

·        робота з дітьми;

·        взаємодія педагогів;

·        співпраця з батьками.

Форми здійснення наступності:

1. Робота з дітьми:

·        екскурсії в школу;

·        знайомство та взаємодія дошкільнят з учителями та учнями початкової школи;

·        участь у спільній освітній діяльності, ігрових програмах;

·        виставки малюнків і виробів;

·        зустрічі та бесіди з колишніми вихованцями дитячого саду (учні початкової та середньої школи);

·        спільні свята (День знань, посвята в першокласники, випускний в дитячому саду тощо) і спортивні змагання дошкільнят та першокласників;

·        участь у театралізованій діяльності.

2. Взаємодія педагогів:

·        спільні педагогічні ради (ДНЗ і школа);

·        круглі столи вихователів дитячого садка та вчителів початкової школи;

·        психологічні та комунікативні тренінги для вихователів та вчителів;

·        проведення діагностики по визначенню готовності дітей до школи;

·        взаємодія медичних працівників та працівників школи;

·        відкриті показові заняття в ДНЗ та відкриті уроки в початковій школі;

·        педагогічні та психологічні спостереження.​

3. Співпраця з батьками:

·        спільні батьківські збори з вихователями ДНЗ та вчителями школи;

·        круглі столи, дискусійні зустрічі, педагогічні «вітальні»;

·        консультації з вихователями ДНЗ і школи;

·        зустрічі батьків з майбутніми учителями;

·        дні відкритих дверей;

·        анкетування, тестування батьків для вивчення самопочуття сім'ї напередодні шкільного життя дитини і в період адаптації до школи;

·        освітньо-ігрові тренінги та практикуми для батьків дітей дошкільного віку, ділові ігри, практикуми;

·        візуальні засоби спілкування (стендовий матеріал, виставки, поштова скринька питань і відповідей тощо);

·        засідання батьківського всеобучу (заняття для батьків).

            В.О.Сухомлинський говорив: «Ми маємо справу з найскладнішим, неоціненним, найдорожчим, що є у житті – дитиною. Тільки від нас, від нашого вміння, майстерності, мистецтва, мудрості залежить її життя, здоров’я, розум, характер, воля і громадянське та інтелектуальне обличчя».      Найперше, що ми усвідомили з вихователями – необхідно працювати разом, емоційно проявляти ініціативу у вихованні дітей. Без  великої спільної  роботи не можна розв’язати жодної проблеми.  Дошкільна та загальноосвітня ланки дають можливість не лише об’єднати зусилля, а й працювати на перспективу.  Вчителі – не гості, а друзі,  друга сім`я, яка віддає уміння, розум, сили, серце для того, щоб вихованці виросли розумними, талановитими, творчими і добрими людьми.

Використана література:

1.      Лаврентьєва Г. «Готовність дитини до школи: складові успішного навчання» // Г.Лаврентьєва Дошкільне виховання - № 9. - 2000.

2.      Сухомлинський В.О. «Батьківська педагогіка». // В.О. Сухомлинський К.:  Радянська школа, 1978.