РЕАЛІЗАЦІЯ ПРИНЦИПУ БЕЗПЕРЕРВНОСТІ ОСВІТИ МІЖ ДОШКІЛЬНОЮ ТА ПОЧАТКОВОЮ ЛАНКАМИ

РЕАЛІЗАЦІЯ ПРИНЦИПУ БЕЗПЕРЕРВНОСТІ ОСВІТИ

МІЖ ДОШКІЛЬНОЮ ТА ПОЧАТКОВОЮ ЛАНКАМИ

Погорєла  Т.М., заступник  з навчально-виховної роботи Володимирівської ЗШ  І-ІІІст

Анотація. Навчання в школі вимагає пошуку нових підходів до вирішення проблеми наступності, що допомагає усп­ішному розв'язанню завдань безперервної освіти в Україні на перших її етапах: у дошкільному навчальному закладі та початковій школі. Ці проблеми зорієнтовані передусім на інтеграцію двох ланок освіти, на усунення суперечок між запитами школи і програмними можливостями ДНЗ, амбіційними за­вищеними вимогами окремих батьків щодо підготовки їх дітей; між непідготовленістю дітей, які не охоплені суспільним дошкільним ви­хованням, і необхідністю враховувати специфіку дошкільної та початкової освіти.

Реалізація принципу безперервності освіти має починатися з забезпечення наступності  між першими її сходинками  – дошкільною і початковою ланками. Забезпечення наступності та взаємодії між дошкільною та початковою освітою утворює простір для реалізації в педагогічному процесі дошкільного навчального закладу і початкової школи єдиної, динамічної та перспективної системи, спрямованої на розвиток, виховання і навчання старших дошкільників і молодших школярів. Саме тому сучасні тенденції розвитку дошкільної і початкової ланок освіти мають багато спільного, зокрема передбачають орієнтацію на особливості дитини, створення сприятливих умов для формування у неї належної спрямованості, самосвідомості, позитивної самооцінки, самоповаги та шанобливого ставлення до тих, хто її оточує, конструктивних мотивів поведінки, нахилів, потреб характеру, пізнавальних, психічних процесів тощо.

Актуальна проблема сьогодення - встановити наступність на державному рівні між дошкільними навчальними закладами і початковою школою, а також визначити форми роботи з дітьми, які не відвідують дошкільні зак­лади. Оскільки головним напрямом державної політики у сфері виховання проголошено особистісно-орієнтований підхід до дитини, а освіта трактується як процес, спрямований на розширення можливості компетентного вибору особистістю життєвого шляху, на її саморозвиток, то пріоритетними в оцінці ефективності виховання мають бути гуманітарні критерії благополуччя і розвитку дитини як особистості. Отже, основне педагогічне завдання дорослих – створити сприятливі умови для повноцінного життя дошкільника, для реалізації ним свого природного потенціалу (фізичного, психологічного, соціального), для прояву свого індивідуального обличчя.

У Базовому компоненті дошкільної освіти та Державному стандарті початкової загальної освіти визнається пріоритетність компетентнісного підходу до розв’язання основних завдань дошкільної та початкової ланок освіти. Ці документи покликані забезпечити поетапне становлення дитячої особистості, її фізичний, пізнавальний, соціальний, естетичний розвиток, набуття нею певного практичного досвіду, необхідного для використання у майбутньому житті.

Наступність забезпечує поступовий перехід від попереднього вікового періоду до нового, поєднання щойно здобутого дитиною досвіду з попереднім. З одного боку, вона передбачає спрямованість навчально-виховної роботи в дошкільному навчальному закладі на вимоги, які будуть пред'явлені дітям в школі, а з іншого — на опору вчителя на досягнутий старшими дошкільниками рівень розвитку; на здобуті в дошкільному навчальному закладі та сім'ї знання, навички і досвід дітей; на активне використання їх у навчально-виховному процесі.
    Головною умовою забезпечення наступності у вихованні і навчанні є спрямованість педагогічного процесу дошкільного навчального закладу і початкової школи на всебічний розвиток особистості дитини. З огляду на це необхідний зв'язок програм, методів і форм навчання в дошкільному навчальному закладі та початковій школі. Елементи навчальної діяльності, що формуються в процесі навчання на заняттях у дошкільних закладах, забезпечують успішність навчання в школі. А шкільне навчання має забезпечити взаємозв'язок, розширення, поглиблення й удосконалення отриманих у дитячому садку знань, умінь і навичок.

Наявність внутрішнього зв'язку в змісті навчально-виховної роботи, методах педагогічного керівництва, формах організації діяльності у дошкільному навчальному закладі і початкових класах загальноосвітньої школи забезпечує цілісність процесу розвитку, навчання і виховання дитини.

Особливість наступності дошкільної та початкової освіти в тому, що вихователь повинен враховувати двобічність даного процесу. З одного боку, визнавати самоцінність дошкільного дитинства з опорою на ведучу - ігрову - діяльність, з іншого створювати умови для елементів навчальної діяльності. Його завдання - у процесі пізнання розвивати розумові здібності дітей на основі допитливості, інтересу. Багато в чому рішення буде залежати від того, чи правильно вихователь розуміє готовність дитини до шкільного навчання. Адже тут слід враховувати «дозрівання» всіх структур організму, становлення якісних новоутворень у всіх сферах особистості - фізичної, мотиваційної, емоційно-вольової, інтелектуальної, комунікативної.

Успіхи в шкільному навчанні багато в чому залежать від якості знань і умінь, сформованих в дошкільні роки, від рівня розвитку пізнавальних інтересів і пізнавальної активності дитини. Школа постійно підвищує вимоги до інтелектуального, зокрема математичного, розвитку дітей. З метою вдосконалення підготовки всіх дітей шестирічного віку до школи організовуються підготовчі заняття при школах.

У початковій школі курс математики зовсім не простий. Найчастіше діти відчувають різного роду труднощі при освоєнні шкільної програми з математики. Можливо, однією з основних причин таких труднощів є втрата інтересу до математики як предмету.

Отже, одним з найбільш важливих завдань вихователя та батьків - розвинути в дитини інтерес до математики в дошкільному віці. Залучення до цього предмету в ігровий і цікавій формі допоможе дитині в подальшому швидше і легше засвоювати шкільну програму.

Здібності не є чимось раз і назавжди зумовленим, вони формуються і розвиваються в процесі навчання, в процесі вправ, оволодіння відповідною діяльністю, тому потрібно формувати, розвивати, виховувати, удосконалювати здібності дітей і не можна наперед точно передбачати як далеко може піти цей розвиток.

Говорячи про математичні здібності як особливості розумової діяльності, слід перш за все вказати на декілька поширених серед педагогів помилок.

По-перше, багато хто вважає, що математичні здібності полягають перш за все в здібностях до швидкого і точного обчислення (зокрема в думці). Насправді, обчислювальні здібності далеко не завжди пов'язані з формуванням достовірно математичних (творчих) здібностей.

 По-друге, багато хто думає, що здатні до математики школярі відрізняються хорошою пам'яттю на формули, цифри, числа. Проте, як зазначає академік А. Н. Колмогоров, успіх в математиці менше за все пов'язаний зі здатностю швидко і міцно запам'ятовувати велику кількість фактів, цифр, формул. Нарешті, вважають, що одним з показників математичних здібностей є швидкість розумових процесів. Особливо швидкий темп роботи сам по собі не має відношення до математичних здібностей. Дитина може працювати досить повільно, але в той же час вдумливо, творчо, успішно просуваючись в засвоєнні математики. 

У той же час дитина з розвиненим логічним мисленням завжди має більше шансів бути успішним в математиці, навіть якщо вона не була заздалегідь навчена елементам шкільної програми (рахунок, обчислення і т. п.). Підручники математики побудовані таким чином, що вже на перших уроках дитина повинна використовувати вміння порівнювати, класифікувати, аналізувати і узагальнювати результати своєї діяльності.

Сучасне бачення вирішення проблеми наступності полягає у створенні умов для реалізації в освітньому процесі дошкільних і загальноосвітніх навчальних закладів єдиної, динамічної, перспективної системи особистісного творчого зростання дитини. Забезпечення дієвості такої системи має передбачати:

1.Налагодження взаємодії між дошкільним та загальноосвітнім навчальним закладом на основі угоди про співпрацю, у якій визначається мета співпраці, права і обов’язки дошкільного і загальноосвітнього навчального закладу. Угода укладається керівниками навчальних закладів щороку в серпні.

2.Обговорення, складання і затвердження щорічного плану спільної роботи між дошкільним та загальноосвітнім навчальним закладом.

Основні  напрямки методичної  роботи  по  забезпеченню взаємодії:  

1) взаємовідвідування  відкритих занять у дошкільних   навчальних закладах  і  уроків у початковій  школі;

2) анкетування педагогів дошкільних та загальноосвітніх навчальних закладів з  питань  всебічного розвитку особистості дитини;

3) проведення  Днів відкритих дверей  в дошкільних та загальноосвітніх навчальних закладах  для  батьків  дітей старшого дошкільного віку, вихователів дошкільних навчальних закладів та  вчителів початкової  школи;

4) участь у спільних педагогічних радах,  семінарах-практикумах, круглих столах, конференціях,  консультаціях, тематичних виставках   тощо.

5) спільні методичні об’єднання творчих груп вихователів дошкільних навчальних закладів і вчителів початкової школи;

6) залучення педагогів дошкільного навчального закладу і початкової школи до участі в спільних педагогічних проектах, розробки методичних рекомендацій і порад;

7)  взаємообмін накопиченим педагогічним досвідом між вихователями дітей старшого дошкільного віку та вчителями початкової школи з цікавих проблемних питань реалізації наступності;

8) самоосвіта педагогів дошкільного навчального закладу і початкової школи, підвищення фахової майстерності;

9) взаємодія педагогів дошкільних закладів і вчителів початкових класів щодо здійснення наступності за трьома напрямами: інформаційно-просвітницьким, методичним і практичним.

   Інформаційно-просвітницький аспект, або аспект педагогічної освіти, передбачає ознайомлення педагогів дошкільної та початкової ланок загальної середньої освіти з явищем наступності, його специфікою як педагогічного феномену, завданнями здійснення наступності в навчанні дітей дошкільного та молодшого шкільного віку, шляхами її реалізації.

 Практичний аспект співробітництва між дошкільними закладами та початковою школою виражається, з одного боку, у попередньому знайомстві вчителів зі своїми майбутніми учнями, а з іншого у кураторстві вихователем своїх колишніх вихованців – першокласників.

Методичний аспект передбачає ознайомлення освітян зі змістом, методами та формами навчально-виховної роботи в дошкільних навчальних закладах та початковій школі.

10) розроблення індивідуальних, колективних та нетрадиційних форм методичної роботи у підвищенні рівня компетентності педагогів у вирішенні проблеми наступності ігрових форм навчальної діяльності дошкільників і учнів початкових класів.

Робота з  дітьми  старшого  дошкільного віку та учнями  початкових класів  включає:

-  проведення  екскурсій  у  загальноосвітній навчальний заклад;

-  організацію  спільних  виставок  дитячих  робіт, вернісажів, конкурсів тощо у дошкільному та загальноосвітньому навчальному закладі;

- відвідування театралізованих  вистав, музеїв у дошкільному і загальноосвітньому навчальному закладі;

- відвідування  дітьми старшого дошкільного віку святкової   лінійки  1  вересня,  присвяченої Дню знань,  свята «Прощання з Букварем» та  інших заходів  у загальноосвітньому   навчальному закладі;

- спільну  участь  школярів і дошкільників у проектній діяльності, тощо.

Робота з батьками  передбачає:

- зустрічі вчителів початкової школи з батьками  вихованців старших дошкільних груп на батьківських зборах;

-  проведення Інтернет-зборів для батьків майбутніх першокласників;

-  анкетування батьків майбутніх першокласників з питань підготовки дітей до школи;

- організацію роботи «педагогічної вітальні» для батьків вихованців старшого дошкільного віку з питань підготовки дітей до школи;

- організацію Днів  відкритих дверей для батьків у загальноосвітньому навчальному закладі.

            Зміст конкретних дій (теми педрад, круглих столів, семінарів-практикумів, спільних методичних об’єднань тощо) має бути зазначено в річних планах роботи та планах спільної роботи дошкільного і загальноосвітнього навчального    закладу.                        

Щоб забезпечити реальну перспективність і наступність у ро­боті дошкільного закладу та школи важливо дотримуватись певних умов: співробітництво має бути довготривалим і нерозривним; ро­бота - системною і плановою; завдання - комплексними та інтег­рованими.

Якщо дошкільна освіта якісно змінилась у плані розуміння цілей підготовки дитини до школи та реалізації її вікових можливостей на шостому році життя, то й початкова школа не може лишитися у межах давніх уявлень про опору тільки на предметну готовність своїх найменших учнів до навчання. У початковій школі маємо створювати умови для подальшого повноцінного розвитку здобутків дошкільного віку і водночас для формування новоутворення молодшого шкільного віку – навчальної діяльності як провідної [2].

ЛІТЕРАТУРА

1. Бобир О. В. Роби не так, як Нетреб’як: культура поведінки молодших школярів / О. В. Бобир.- Чернігів: ВКФ "ДИВО", 1998. - 1 2 z:. іл. - Бібліогр.:

с. 71.

2. Бушуєва Н. Шестирічки: формування повноцінної  навчальної мотивації// Дошкільне виховання. - 2002.- №9.- с.4-13

3. Люблинская А.А. Учителю о психологи младшего школьника: Пособие для учителя. /A. А. Люблинская. - М.: Просвещение, 1977. -2 2 4 с.

4. Савченко О. Я. Дидактика початкової школи. Підручник. / О. Я. Савченко. - К.: Абрис, 1997. - 416 с.

5.Савченко О. Початкова освіта має стати якісно новою// Дошкільне виховання. - 2001.- №1.- с.4-6

6. Сухомлинський В. О. Серце віддаю дітям. / B. О. Сухомлинський. - К.: «Радянська школа», 1977. -Т.5.

7. Фадєєва Т. Розвиток уяви дитини – умова її продуктивного учіння// Дошкільне виховання. - 2005.- №2.- с.6-8