ПЕРЕХІДНИЙ ЕТАП РОЗВИТКУ МІЖ ДОШКІЛЬНИКОМ І МОЛОДШИМ ШКОЛЯРЕМ

ПЕРЕХІДНИЙ ЕТАП РОЗВИТКУ МІЖ  ДОШКІЛЬНИКОМ І МОЛОДШИМ ШКОЛЯРЕМ

Оранська І.В., методист районного методичного кабінету відділу освіти Петрівської районної державної адміністрації.

У статті зазначена загальна характеристика розвитку  дітей старшого дошкільного віку та молодшого школяра; адаптація як процес активного пристосування дитини до вимог нового середовища.

«Дитинство – це коли жовтий колір – яскраво-жовтий,

 дерева – живі велетні,

 а до місяця можна доторкнутися рукою,

коли серед друзів є невидимий хлопчик,

а під ліжком явно хтось живе».

Евеліна Хромченко

У старшому дошкільному віці (5,5 -7 років) відбувається швидкий розвиток і перебудова в роботі всіх фізіологічних систем організму дитини: нервової, серцево-судинної, ендокринної, опорно-рухової. Зростає зріст, маса, змінюються пропорції тіла. Відбуваються суттєві зміни у вищій нервовій діяльності. За своїми характеристиками головний мозок шестирічної дитини наближається до показників мозку дорослої людини. Організм дитини в період від 5,5 до 7 років свідчить про готовність переходу на більш високий рівень вікового розвитку, що передбачає більш інтенсивні розумові і фізичні навантаження, пов’язані з систематичним шкільним навчанням. Формується фізіологічна готовність дитини до шкільного навчання.

Старший дошкільний вік відіграє особливу роль в психічному розвитку дитини: в цей період життя починають формуватися нові психічні механізми діяльності і поведінки.

В цьому віці закладаються основи майбутньої особистості:

·        формується стійка система мотивів;

·       зароджуються нові соціальні потреби (потреба в повазі і визнанні дорослого, бажання виконувати важливі для інших «дорослі» справи, бути дорослим;

·        потреба у визнанні серед однолітків: у старших дошкільників активно проявляється цікавість до колективних форм діяльності і в той же час – прагнення у грі і в інших видах діяльності бути першим, кращим;

·        з’являється потреба діяти у відповідності з усталеними правилами і етичними нормами;

·        виникає новий (опосередкований) тип мотивації – основа довільної поведінки;

·        дитина засвоює визначену систему соціальних цінностей, моральних норм і правил поведінки в суспільстві, в деяких ситуаціях вона вже може стримувати свої безпосередні бажання і діяти не так, як хочеться в даний момент, а так, як потрібно.

На сьомому році життя дитина починає усвідомлювати своє місце серед інших людей, у неї формується внутрішня соціальна позиція і прагнення до відповідної її потребам нової соціальної ролі. Дитина починає усвідомлювати і узагальнювати свої переживання, формується стійка самооцінка і відповідне їй ставлення до успіху і невдачі в діяльності (для одних характерне прагнення до успіху і високих досягнень, а для інших важливіше всього уникнути невдач і неприємних переживань).

Старший дошкільний вік – період активного розвитку і становлення пізнавальної діяльності. Маленька дитина 3 -4 років активно діє з предметами, старший дошкільник прагне дізнатися, як ці предмети побудовані, для чого вони  призначені, намагається встановити (за допомогою дорослого) взаємозв’язки між предметами і явищами дійсності, задає багато питань про те, як утворений організм людини, про роботу різних механізмів, про явища природи, про будову всесвіту і т.д. В кінці дошкільного віку діти починають віддавати перевагу інтелектуальним заняттям. Дітей приваблюють головоломки, кросворди, задачі і вправи, над якими потрібно подумати. Розрізненні уявлення про навколишню дійсність стають все більш чіткими, зрозумілими і узагальненими, з’являється деяке цілісне сприймання і усвідомлення реальності, виникає початковий світогляд.

В цей період відбуваються значні зміни в структурі і змісті дитячої діяльності. Починаючи з наслідування дорослого, через розвиток сюжетно-рольової гри, дитина переходить до оволодіння більш складними видами діяльності, які потребують нового, довільного рівня регуляції, який оснований на усвідомлені мети і завдань діяльності і способів їх досягнення, вміння контролювати свої дії і оцінювати їх результат (праця і навчання). Якщо для маленької дитини важливий тільки результат (намалювати будиночок, сніговита, побудувати вежу), її увага не концентрується на способах виконання дії, то старшому дошкільнику доступне прийняття навчальної задачі, він уже розуміє, що виконує ту чи іншу дію для того, щоб навчитися виконувати її правильно.

Дитина 6-7 років може виконувати засвоєний спосіб дії в нових умовах, порівнювати отриманий результат зі зразком, побачити відмінності. Дитина 3-4 років, порівнюючи свій малюнок зі зразком, скаже, що у неї все вийшло правильно і позитивно оцінить свою роботу. Для маленької дитини важливо «що» вона робить, а для старшого дошкільника – «як» це потрібно робити, яким способом.

Ці зміни в дитячій свідомості призводять до того, що в кінці дошкільного віку дитина стає готовою до прийняття нової для неї соціальної ролі школяра, засвоєння нової (навчальної) діяльності і системи конкретних і загальних знань.

Іншими словами, у дитини формується психологічна і особистісна (соціальна) готовність до систематичного шкільного навчання.

Ці важливі для подальшого розвитку зміни психіки дитини не відбуваються самі по собі, а є результатом спрямованого педагогічного впливу зі сторони батьків і педагогів. Це можливо тоді, коли робота з дитиною побудована на розумінні закономірностей психічного розвитку і специфіки наступних вікових періодів, знання того, які вікові новоутворення є основою подальшого розвитку дитини.

Отже, готовність дитини до навчання в школі в однаковій мірі залежить від фізіологічної, соціальної і психологічної готовності. Це не різні види готовності до школи, а різні її прояви в різноманітних формах активності, це цілісне утворення, яке відображає індивідуальний рівень розвитку дитини до початку шкільного навчання. Цей поділ можна вважати умовним, адже людина це цілісна істота.

Підготовку до школи дуже часто розглядаються як більш раннє вивчення програми початкової школи (першого класу), і зводиться вона до формування вузько предметних знань та вмінь, що їх висуває нинішня школа.

Період входження в шкільне життя пов'язаний з необхідністю адаптації до нових психосоціальних умов. Від вдалого проходження адаптаційного періоду значною мірою залежить успішність подальшої діяльності людини.

Педагогічним працівникам дошкільних навчальних закладів та вчителям початкових класів слід пам’ятати, що основними завданнями адаптаційного періоду є:

-       збереження психологічного здоров’я дітей;

-       сприяння розвитку необхідних передумов навчальної діяльності;

-       забезпечення наступності між дошкільною та початковою освітою.

«Адаптація навчальна – процес активного пристосування дитини до вимог нового середовища за допомогою різноманітних засобів.» (О. Савченко)

Початок навчання дитини в 1-му класі - складний і відповідальний етап у її житті. Адже відбувається дуже багато змін. Це не тільки нові умови життя та діяльності - це й нові контакти, нові стосунки, нові обов'язки. Змінюється соціальна позиція: був просто дитиною, тепер став школярем. Змінюється соціальний інститут навчання і виховання: не садочок чи бабуся, а школа, де навчальна діяльність стає провідною, обов'язковою, соціально значущою та оцінюваною, такою, що розширює права і обов'язки дитини, її взаємостосунки з навколишнім середовищем.

Як зрозуміти, що дитина успішно адаптувалася?

1.Процес навчання викликає у першокласника позитивні емоції, він впевнений у собі і не відчуває страх.

2.Новоспечений учень справляється зі шкільною програмою.

3.Дитина проявляє самостійність при виконанні домашніх завдань і звертається за допомогою до мами або тата тільки після того, як сама спробувала їх виконати.

4.Першокласник задоволений своїми стосунками з однокласниками і вчителем. 

Бібліографія

1.     Діагностика готовності дітей до школи / [упоряд.: О.Дєдов]. – Хотин, 2014.-194с.

2.     Готовність дитини до навчання / Упоряд. С.Максименко, К.Максименко, О.Главник. - К.: Мікрос-СВС, 2003. – 112 с.